Українська "скринька Пандори"

Критика її називає «грант-дамою української літератури»... Роман «Солодка Даруся» приніс їй Шевченківську премію. У 2007 —  вона отримує Гран-прі та перше місце конкурсу «Коронація слова 2007» за роман «Майже ніколи не навпаки». Вона є Членом Національної спілки письменників України і Асоціації українських письменників. Це все – про Марію Матіос, одну з найплідніших письменниць сучасної української літератури.

Матіос пише про те, що вона добре знає, а життя на Буковині вона не просто добре знала! Я б її назвала свого роду дослідником історії цього краю.

Прочитавши назву книги – «Нація» – багатьом напевно захочеться покласти книгу назад на полицю. Ви мовчки задумуєтесь: «А! Чергова книга про страждання українського народу. Знаємо, читали...». І ви частково матимете рацію. Книга дійсно зображує українське село часів 2 світової війни та в повоєнний час. Але тут ви не знайдете затяжних описів воєнних дій, переслідувань та репресій. Автор  показує війну в обличчях.. На прикладі десятка українських сільських родин вона відтворює атмосферу війни. Атмосферу, в якій перебувало українське село – залякане, зацьковане. Одна з магістральних тем книги — це проблема влади, її переродження в некеровану законами і мораллю деспотичну тиранію.

Роман – навіяний образами дитинства письменниці, а також історичним контекстом життя країни. Книга «Нація.Одкровення» – це не лише історія українців Буковини. Це історія української свідомості. Саме у свідомості персонажів книги і відбувається головна дія.

Книга представляє собою збірку новел суспільно-політичної та побутової тематики. Хоча я особисто назвала би їх свого роду нарисами. Сюжети новел побудовані на реальних подіях. Усе це різні історії, але взяті укупі – це історія України. «Націю» можна охарактеризувати як досить серйозну глибоко психологічну прозу. Хто захоплюється творчістю Марії Матіос, очевидно помітив, що жіноча психологія – це її стихія.

Творчість пані Матіос і, зокрема, роман «Нація» можна віднести до модерністського напряму «магічний реалізм». Книга увібрала багато елементів цього напряму. По-перше, це забобонність жителів Буковини та їх віра у фатум. Як демонструють персонажі книги Матіос, вони все брали на віру, не потребуючи пояснень і не заперечуючи проникнення магічного у їх життя. Це знаходить відображення у народних прикметах, повір’ях, забобонах. По-друге, письменниця детально описує емоції свої героїв, їх сексуальність . При чому тут не мається на увазі сексуальність як розвинуті геніталії чи то статевий потяг. Сексуальність у творах Марії Матіос – значно ширша від суто генітального виміру, вона в голові, це соціальна сутність. Вона охоплює різні сфери психічного життя людини – відчуття, переживання, уяву, думки, дії, вчинки – все те, що супроводжує її активність. По-третє, у творі характерне широке використання фольклору, що є знову ж таки свідченням її приналежності до магічного реалізму.

Цікаво спостерігати за тим, як Марія Матіос поєднує у «Нації» язичницьку забобонність буковинців з християнською свідомістю. Це проникнення язичницького елементу у життя героїв створює ефект карнавалізації. Більшість українських свят та обрядів мають за основу язичницькі вірування. Візьмімо, наприклад, Різдво, свято Меланки, Василя з всякого роду перевдяганнями, колядуванням, вертепом тощо. У даній книзі авторка вкотре підкреслює цей симбіоз язичницьких вірувань та християнських традицій у свідомості українців.

«Нація. Одкровення» – така собі невеличка енциклопедія життя, побуту,  культури українців Буковини. Навряд чи хтось інший зміг би так яскраво це зобразити, окрім як Марії Матіос, що виросла на Буковинській землі.