Для кого лялькові будиночки на Воздвиженці?

Приводить мене якось друг на одну гірку. Рома-а-антика...страшенна, коротше! Опускаю я очі донизу, а там...ну прямо таки «країна чудес» посеред Києва: в шеренгу вишикувалися яскраві двох-трьохповерхівки. Так, чиновники і нардепи безумовно вміють обирати іграшки. Цікаво: це вони самі в дитинство впали, чи у дітей їхніх замашки виросли?

Так-так, – думаю собі, – і для кого ж ця краса вся? Ясне діло не для нас, убогих. То українські Буратіно про себе потурбувалися. Хочете стати сусідом якого-небудь мільйонера? Тоді хутко біжіть грабувати банк і нумо на Воздвиженку! Іду далі, у вікнах –  вивіски: ОРЕНДА. Хто б сумнівався – будинки використовуватимуться у комерційних цілях. Панове, погодьтесь: у Києві так не вистачає офісних будівель! Ну звісно забирайте і Воздвиженку.
 

Знаходиться ця краса на Подолі по вулиці Воздвиженській – звідки і назва райончика – Воздвиженка. Забудівля комплексу почалася ще близько 7 років назад. До складу проекту входять багатоквартирні житлові будинки, окремі особняки, а також комерційні площі, які будуть використані для створення інфраструктури комплексу.
 

Журналісти часто називають район котеджним містечком мільйонерів. Не дивно, адже мінімальна вартість житла в такому райончику – 250$тис. Не слабо, еге ж? Ну а нам поки що приходиться, так би мовити, задовольнятися тим, що маємо, тобто своїми «хрущовками», ну а кому більше «пощастило» – то навіть «сталінками».
 

Будинки – просто неймовірно гарні, різного декору і дизайну, та в основному вони нагадують стиль XIXст. Кожен будинок зі своїм оригінальним фасадом – справжній витвір мистецтва. Для фотосесій – те що треба! Завдяки своїй такій яскравості та старовинному декору будинки дійсно схожі на лялькові. 
 

Багатенькі Річчі вже декілька років чекають, щоб врешті заселитися до своїх лялькових будиночків. Чекають, чекають, а їм у відповідь: «Ще не все готове». Будинки виявилися ляльковими не лише знадвору завдяки своєму дизайну, але й всередині – ні світла, ні електрики там досі не провели,а стіни дали тріщини. Так і стоять собі порожні, лише прохожі снують та милуються, «запечатляют» на своїх світлинах.
 

Та не все так погано. Незважаючи на кризу, ходять чутки, що скоро будиночки «оживуть». Та все це лише чутки, й хто його зна: з’являться в них господарі (які б уже там не були, аби лиш добру не пропадати), а, може, їм судилося так і залишитися просто ляльковими будинками...