РУКОПИСИ НЕ ГОРЯТЬ

«Вже більше року «Коза» тупотить  книгарнями й театрами України. Мальовані шрифти, безліч стильних та цікавих ілюстрацій, інтерв’ю з відомими  талановитими режисерами, художниками, акторами… Жарти, роздуми, історичні цитати і все, все, все про театр!!!»

Богдан Поліщук та Олена Рачковська

12 жовтня близько 18.00 відвідувачі книгарні «Є», що знаходиться по вулиці Лисенка 3, мали можливість спостерігати цікаве дійство. Мало того, що по книгарні блукала коза, так за столиком ще й грали у кості юнак та дівчина в українському «прикиді» та в масках. Раз по раз вони підбігали до відвідувачів, просили кинути кубик та неймовірно голосно репетували. Все це, як виявилося, було театральною постановкою. І тут напрошується головне запитання. А в честь чого? Отже, поїхали!

Справа в тому, що рівно о 18.00 в книгарні відбувалася презентація 3 і 4 номерів Незалежного театрального журналу «Коза». Бесіду з засновниками і видавцями журналу вели представники культурно-видавничого проекту «Читомо» – Іра Батуревич та Оксана Хмельовська. Творці журналу придумали собі ще й оригінальний вихід. З’явилися  у залі у вигляді невеличкого вертепу. Головним персонажем звісно була коза. Вона була сама що не є справжнісінька. За весь час презентації не промовила і слова, лише помекувала як і годиться козі.

Авторами-ініціаторами театрального журналу є молоді талановиті  театральні художники Богдан Поліщук та Олена Рачковська. Задум журналу виник ще 2 роки тому, як зазначає Богдан. Сіли вони собі та й подумали: а чому б нам не створити щось новеньке, цікаве і щось театральне? Так і народився журнал. Згодом до них долучилася ще один дипломант Академії образотворчого мистецтва Оля Юрасова, призер «Відкритої ночі». Олена та Богдан навіть поділилися з аудиторією невеличкою таємницею. Вони розповіли про інтриги, що плелися довкола журналу ще до виходу його у світ. А саме – його «викрадення».

З назвою вийшло не одразу. Були різні варіанти, серед яких, зокрема, «Вертеп». Тут то і стає зрозумілою уся та комедія, що розігрувалося перед глядачами до початку презентації. Вертеп – тому що журнал мав стати свого роду українською арткнигою. Однак зупинилися все ж на «Козі». За словами Богдана Поліщука, це – влучно, лаконічно і стильно!

«Коза» – унікальне видання, присвячене театральному мистецтву. І є першим в Україні мальованим і рукописним часописом. Він не містить жодного друкованого шрифту та фотографій – лише рукописні шрифти та ексклюзивні малюнки. Цим група художників свого часу неабияк спантеличила видавництво.

Першим редактором «Кози» стала Олеся Томенко. Будучи викладачем у КМА, тобто досить зайнятою людиною, вона відгукнулася на прохання студентів про допомогу. Літературним коректором часопису на сьогоднішній день є журналіст Олексій Гавриленко.

Перший номер журналу вийшов у листопаді 2009 накладом лише у 500 примірників. Переконавшись в успішності журналу, група молодих художників у лютому видає вже другий номер. А далі  – типова на сьогодні уже ситуація: гроші скінчилися. Весняний номер «Кози» лежав на столі готовий, але через відсутність фінансування його видання було перенесено на літо. А так як літо для видавців – мертва пора, то було вирішено видати одразу два номери, 3 і 4, аж восени.

На презентації відвідувачі мали можливість ознайомитися з усіма номерами часопису, погортати і, так би мовити, «пощупати». «Коза» включає різноманітні рубрики. Такі як, наприклад, «Вони говорять», де провідні діячі мистецтва висловлять свої думки про театр, «Театральний гороскоп», «На власні очі». Досить цікавою є гумористична рубрика «Козячі штучки».

А в нових виданнях журналу представлена ще й нова рубрика. Вона має назву «Скарби Соломії». Музей Соломії Крушельницької у Львові дозволив засновникам «Кози» зазирнути в їх архіви. Якщо вірити словам Богдана та Олени, ця рубрика має стати постійною у журналі.

Абсолютно всі матеріали, використані у журналі, – унікальні і неповторні. Створення хоча б одного номеру такого журналу, зізнаються творці, – кропітка робота. Фокус «Копіювати+вставити» тут не проходить. Автори ретельно збирають матеріал, пишуть від руки тексти, міняючи при цьому щораз почерк, аби шрифти не були одноманітними. А потім настає черга художників по оформленню сторінок, створенню оригінальних ілюстрацій. Обкладинкою Богдан Поліщук займається сам.

«Коза» є справжнім раритетом. Придбати її можна далеко не в кожній книгарні. «Козу» ви завжди знайдете у книгарні «Є», «Антресоль», «Смолоскип» та деяких інших.

По закінченні презентації відвідувачі змогли на власні очі переконатися, що журнал «Коза» пропонує море різнобічної цікавої інформації. На сьогоднішній день в Україні ще не бачили нічого схожого. І хоч журнал наповнений статтями на тему театру, читати його простому любителю театру не складе ніякої важкості. Журнал «Коза», як жартома зазначив Богдан, – підходить і для «чайніков».